Саме так! Візуально скляне полотно тверде, але насправді це в'язка рідина.
Чому? Бо скло є аморфним тілом, тобто не має кристалічної структури.
Воно НЕ кристалізується, а твердне, утворюючи ідеально гладку поверхню.
Як саме?
Головна складова скла - молекули діоксиду кремнію (кварцу), які не складають впорядкованої структури. У виробництві скло настільки швидко охолоджують, що при переході з рідкого в так званий «твердий» стан, молекули не мають часу зайняти впорядковану кристалічну структуру, характерну твердим речовинам. Саме у зв'язку з цим скло є все ж таки рідким, навіть коли воно знаходиться у візуально твердому стані.
Переконатись у цьому допоможе приклад віконних рам у старих будинках, які простояли багато десятиліть. Скло в таких рамах зверху помітно тонше ніж знизу. Це відбувається через те, що деяка частина скла за довгі роки стікла донизу і внаслідок цього в таких будинках вікна деренчать у рамах, утворюються щілини, адже зверху вони істотно тонше, ніж початковий зазор в рамі.
Таким чином, скло - надзвичайно в’язка переохолоджена рідина, яка досягає твердого склоподібного стану, коли остигає зі швидкістю, достатньою для запобігання кристалізації. При цьому скло зберігає основні властивості рідини навіть у звичному зовні твердому стані.
